Есе

«Моя педагогічна філософія»

 

                                                 «Кожна людина народжується для якогось діла»

                                                                                                       Е. Хемінгуей

 

У кожної людини на певному етапі життя виникає питання «Ким же мені бути?». Мені подобалось у школі абсолютно все: читати і малювати, співати і займатись спортом. Та найбільше з дитинства я любила математику. Моїми кумирами були С. Ковалевська та Марія Склодовська - Кюрі. Мене захоплювала їх жага до навчання попри заборони вони йшли до поставленої мети. Я прагнула бути схожою на них, хоча ніколи не замислювалась над тим, щоб стати педагогом. Пам’ятаю усіх своїх вчителів: інтелігентні, суворі, вимогливі, а разом з тим – зі щирими і добрими очима.

Закінчивши школу я чітко знала ким хочу стати в цьому житті – математиком. Тому і до вузу вступила технічного. І лише з появою в моєму житті маленьких племінниць в мене з’явилась жага до виховання інших, до навчання їх чомусь новому. Студенткою п’ятого курсу я стала працювати у школі і просто закохалась в своїх учнів, директора школи, яка була найбільшою порадницею для мене в той час.

Тепер я не уявляю свого життя без учнів і уроків. Навчаючи учнів у школі я навчаюсь і сама. Виховуючи їх, виховую і в собі певні якості.

Моя робота визначає всю мою сутність і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу – навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, – і так уже п’ятнадцятий рік... «Школа — виноградник, де вчитель покликаний діяти виконавче і плідно. Ці й подібні думки, які завжди близькі вчителеві і постійно витають перед його розумовим зором, підтримують у ньому веселість і бадьорість, зберігають йому мужність і спокій, якщо випали йому на долю невдячність і невизнання. Без таких думок, безсумнівно, не може бути постійно щасливого шкільного вчителя», -  писав А.Дістєрвег.

       Всі роки моєї роботи - це роки пошуків, роздумів, розчарувань, коливань, відкриттів. Розумію, що потрібно ще багато зробити. Треба поглиблювати знання в педагогіці, освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники, керівництво, здатне впливати на свідомість учнів. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибирати власну позицію. І я досі пізнаю світ. Вчуся весь час і розумію, що вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива. Але професія вчителя вічна, її ніхто не зможе замінити. Адже саме він сіє те перше зернятко знань в дитину, яка в майбутньому стане Людиною. Учень буде завжди пам’ятати того, хто посіяв зернятка знань в його людській душі і свідомості.

Найбільшим щастям для мене є досягнення моїх учнів, їх життя і відчуття того, що ти допомогла становленню Людини. Це прекрасно, коли вчитель може бути порадником, провідником і володарем скарбниці знань.

       Я – Учитель і я цим пишаюсь!