Опис педагогічного досвіду

 

Освітні системи в будь-якій країні світу повинні сприяти організації основних завдань соціально-економічного та культурного розвитку суспільства.

Результати численних вітчизняних досліджень свідчать про те, що школярі погано володіють методологічними та економічними знаннями. Більш високий рівень знань вони виявляють, оволодіваючи фактологічним матеріалом, уміють відтворювати знання та застосовувати їх у знайомій ситуації. Нетрадиційна постановка питання  значно знижує  результативність відповідей учнів. Щодо вміння інтегрувати ці знання та застосовувати їх для одержання нових знань і з’ясування  явищ, які відбуваються у навколишньому світі, то тут результати наших школярів значно нижчі.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними якостями:

• гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

• самостійно та критично мислити;

• уміти бачити та формувати проблему ( в особистому та професійному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення;

• усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його дійсності;

• бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

• грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення т. ін.);

• бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях, легко запобігати та вміти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

• вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.

Переді мною постало питання: «Як цими якостями забезпечити школярів на уроках математики?» Саме тому мною було вибрано актуальну самоосвітню проблему «Використання інноваційних технологій навчання на уроках математики як засіб забезпечення учня основними життєвими компетентностями».

Нормативно-правовою базою досвіду є ряд нормативних документів: закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державна національна програма «Освіта», Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи, навчальна програма з хімії.

Теоретичну основу досвіду становлять: рекомендації Міністерства освіти і науки, Академії педагогічних наук України, ідеї І.С.Якіманської, методичні посібники за редакцією О.І.Пометун «Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід»; «Сучасний урок».

Наукова основа досвіду: дослідники проблем педагогічної інноватики

 (О. Арламов, М. Бургін, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова, А. Ніколс та ін.) намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове.

Забезпечити реалізацію цих вимог повинна особистісно-орієнтована освіта.

Особистісно-орієнтована освіта базується на таких засадах

• дитина в школі - повноцінна особистість; •

•  метою освіти є становлення особистості; •

•  педагогічні відносини базуються на принципах гуманізації і демократизації;

•  учень є суб'єктом навчальної діяльності;

•  талановитою є кожна дитина;

•  в основі навчання лежить позитивна Я-концепція особистості;

•  навчання на основі успіху, відмова від примушування.

       Актуальність досвіду: об'єктивне прискорення науково-технічного і соціального прогресу, кризові економічні, екологічні, демографічні, політичні та інші явища, що виникли у сучасному світі, неминуче позначаються на системі освіти, загострюють протиріччя і труднощі формування молодого покоління. Традиційні педагогічні засоби виховання, змісту й організації навчально-виховного процесу все частіше не спрацьовують. Через невідповідність темпів і характеру соціальних та педагогічних процесів виникають кризові явища в педагогіці. Саме тому виникає потреба в оновленні системи навчання.

Мета досвіду: полягає у формуванні та розвитку особистості учня, розкритті його здібностей i талантів. У контексті освітніх реалій сьогодення ця мета може конкретизуватись як підготовка учнів до життя, розвиток їх інтелектуальних i творчих здібностей, опанування знань, актуалізація умінь, необхідних у житті, уміння спілкуватись, контактувати з іншими людьми, у тому числі задля розв'язання конкретних проблем, уміння опрацьовувати інформацію, гнучко реагувати на зміни в житті тощо.

Новизна досвіду: полягає в творчій реалізації на практиці сучасних інноваційних технологій (особистісно-орієнтованого навчання, групової навчальної діяльності, розвивального навчання), можливостей продуктивного навчання з урахуванням умов та специфіки викладання навчального предмету.

Результативність досвіду: містить систему наукових знань, навичок

 і вмінь, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток здібностей учнів, формування їх світогляду, набуття соціального досвіду, підготовку до суспільного життя й до професійної діяльності.

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного та морального здоров’я.  Розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів.

Особистісно  орієнтоване навчання – це таке навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність.

Метою особистісно орієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб’єктивності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги , підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєвотворчості тощо.

Групова форма навчальної діяльності виникла як альтернатива  існуючим традиційним формам навчання. В їх основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й.Г.Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Й.Г.Песталоцці стверджував, що вміле поєднання індивідуальної і групової організації навчальної діяльності допомагає успішному навчанню дітей, а їх активність і самодіяльність підвищують ефективність уроку.

Мета технології групової навчальної діяльності – розвиток дитини як суб’єкта навчальної діяльності.

Технологія розвивального навчання в основі технології розвивального навчання лежить уявлення про розвиток дитини як суб’єкта особистої діяльності. Розвивальне навчання – основа формування творчої особистості, а в подальшому – креативної особистості, яка має внутрішні передумови, що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану зовнішніми факторами.

Головною метою розвивального навчання є формування активного, самостійного творчого мислення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Технологія інтерактивного навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання.

Технологія проблемного навчання в основі технології проблемного навчання створення вчителем самостійної пошукової діяльності школярів із розв’язання навчальних проблем, у ході якої формується нове знання, уміння, навички та розвиваються здібності дитини, активність, зацікавленість, ерудиція, творче мислення та інші особисто значущі якості.

При використанні інноваційних технологій на уроках математики головною метою ставлю собі:

• розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної дитини (самостійний пошук інформації);

• допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості;

• сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати лінії життя.

• навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань на уроках математики;

• формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку;

• формувати особистості з гнучким розумом;розвиненими потребами до дальшого пізнання та самостійних дій; певними навичками та творчими здібностями.

Прийоми контролю й самоконтролю, що використовую в роботі:

• взаємоопитування;

• усне опитування;

• математичний та графічний диктанти;

• «мікрофон»;

• проведення позакласних заходів;

• тестові перевірні роботи.

• контрольні роботи.

Оновлення шкільної математичної освіти відбувається на засадах принципів гуманізації, диференціації, орієнтації на особистість учнів. Знання, набуті в результаті навчання математики, стверджуються як засіб самореалізації людини в житті, соціальної адаптації, конструктивної суспільної діяльності як умови забезпечення гармонійного життя у довкіллі. Разом з упровадженням особистісно зорієнтованої освіти трансформується мета і завдання навчання математики: мотиви, форми, методи, засоби навчання повинні забезпечити набуття особистістю життєвої компетентності, тобто підготувати дитину до життя і діяльності.

У власній роботі мною постійно використовуються елементи вищезазначених технологій, але найбільшу перевагу віддаю інтерактивним формам навчання, зокрема елементам технологій колективно-групового навчання, технології розвивального навчання та іншим, чим створюю умови для самопізнання, саморозвитку учнів у процесі активної пізнавальної діяльності, розвиваю позитивну навчальну мотивацію.

Плануючи кожний урок, передбачаю можливість використання різних прийомів та методів творчого розвитку учнів. Для прикладу пропоную розробку циклу уроків з теми «Числові послідовності. Арифметична і геометрична прогресії», 9 клас, алгебра в якій мають місце такі інтерактивні вправи і методи, як робота в парах, малих та великих групах.

Обов’язковим елементом кожного уроку є актуалізація опорних знань учнів. Вона пов’язує вивчений теоретичний матеріал з життям, активізує пізнавальну діяльність учнів на уроці. З перших уроків учням доцільно пропонувати математичні та графічні диктанти, «Мозковий штурм» тощо. Це стимулює їх ретельно готуватися до кожного уроку, сприяє швидкому засвоєнню математичних понять та означень, виробленню навичок написання формул.

Етап мотивації навчальної діяльності збуджує мотиви і стимули до дій учнів на уроці та позакласних заходах, включає поетичні рядки, уривки літературних творів, цікаву інформацію з теми уроку, рольові ігри, мультимедійні презентації.

Розвиваючи практичні навички учнів, намагаюсь якнайчастіше застосовувати на уроках метод «Керована практика».

Одним з етапів підготовки учнів до самостійного життя, практичної діяльності я вважаю роботу над розв’язанням задач практичного змісту, що дозволяє зблизити зміст навчання з реальним життям.

Видатний педагог Ш.А. Амонашвілі зазначив, «... щоб доля вчителя збулася, треба дотримуватися певних заповідей. Науково їх не поясниш. Треба просто вірити в них і дотримуватися їх:

• Вірити в дитину. Вірити треба навіть тоді, коли опускаються руки, коли зроблено усе, а нічого не виходить. Пам'ятати, що доля дитини залежить тільки від тебе.

• Вірити в себе. Я вчитель, я вихователь, я фахівець. Якщо не я, то хто ж допоможе дитині? Якщо вірити в себе, обов'язково знайдеш вихід із будь-якого становища.

• Вірити в науку. Педагогіка - велика наука, можливо, найважливіша».