Хто серцем відчуває та може словом передати

найтонші відтінки людської думки і переживання , той

піднімається на сходинку високої людської культури

В.Сухомлинський

З перших кроків  своєї педагогічної практики я не припиняю задаватися  питанням: «Чи можливо відкрити в дитині творчу, яскраву, самобутню особистість? Чи можливо дитину навчити вірити в диво та робити відкриття?» І діти своїм власним прикладом завжди надають мені єдину  вірну відповідь – можливо.

Коли мене питають, чи подобається мені моя професія, я завжди впевнено відповідаю, що мені дуже пощастило, бо немає в світі іншої нагоди увесь час перебувати разом з дітьми у їх чудовій Країні – Країні дитинства та дитячих мрій.

Так сталося в моєму житті, що я працюю вчителем математики. Ця обставина надає мені можливість спілкуватися з учнями  від 5-го  до 11-го випускного класу школи. Діти зростають на моїх очах. Я дуже пишаюся тим, що весь час знаходжуся поряд з ними, вчу їх здобувати нові знання, робити відкриття,  набувати  навички  спілкування тощо, а  найголовніше – із задоволенням навчаюся сама, навчаюся багато, бо переконана, що діти – найкращі вчителі.

«Детство  часто  держит  в  своих  слабых пальцах  истину,  мудрость,

которую  не могут  удержать  взрослые  люди своими мужественными

руками и  открытие  которой  составляет  гордость  позднейших  лет»

Д.Рескин

Я завжди вважала, що перш за все, вчитель повинен стати для своїх учнів відвертим, щирим другом, щоб вони почали спокійно, з довірою спілкуватися, навчатися, грати, сміятися. Бо не існує кращого засобу стати друзями, ніж сміятися разом. Усмішка впливає на труднощі та дитячі негаразди так саме, як сонце на хмари.

«Смех – это солнце, оно прогоняет зиму с человеческого лица »

Виктор   Гюго

Якими  вступають  сьогоднішні  діти  в нове  тисячоліття? Від народження  до останніх днів  людина  вирішує  безліч  питань, які ставить  перед нею життя. Як навчити  дитину вирішувати складні життєві завдання, як допомогти  здійснювати дитячі мрії, навчити керувати своїми вчинками, почуттями, своїм  життям, своєю долею?! Нам, дорослим, потрібно формувати  дитячу особистість, зробити її сильною, здатною боротися, розв’язувати  складні завдання,  долати  труднощі. Разом із дітьми я зрозуміла  головне – у своїй праці повинна завжди знаходити місце для творчості, спрямовувати  роботу на розвиток кожної дитини як творчої особистості.

Подарувати дитині радість творчого натхнення – це як побачити світло ясного сонечка в блакитному небі. Дитина, відчувши лише раз тепло творчої наснаги  та  впевненість у собі, буде завжди намагатися пережити ці почуття знову, бо радість  творчої  праці – це особлива мудрість.

Творчість для дитини має бути найважливішим джерелом любові, віри в добро,  духовної  наснаги,  щоб  сформувати  гармонійно розвинену, духовно багату, здатну на глибокі почуття й переживання  особистість, творця прекрасного й доброго.

 «Творчість словом – це складний процес, який активізує розумову

             й психічну діяльність дитини, це ні з чим не зрівняний духовний  стан,    

      у дитини  радісно  б’ється  серце,вона  відчуває   прилив  енергії,                

     переживає  гордість творця  »

В.Сухомлинський

У  ХХІ  столітті ставлення до прекрасного і сприйняття його, незважаючи на особистісний характер цього процесу, набуває все більшої актуальності. Саме   почуттєві переживання роблять людяніше ставлення особистості до самої себе, до Батьківщини, до інших людей, до суспільства, до всього світу.